язык
—
Боек на язык кто. Меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
—
Вертеться на языке, на кончике языка. Крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
—
Владеть языком. Володіти (орудувати) мовою.
—
Говорить на разных языках (перен.). Говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
—
Говорить, писать на каком языке. Говорити, писати якою мовою.
—
Держать язык за зубами (на привязи) (разг.). Тримати (держати) язика за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні);
(іноді) замикати рот (уста).
—
Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык. Навертатися (не навертатися) на язик.
—
Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить...) что-либо. Як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати...) що.
—
Овладеть языком. Опанувати мову (оволодіти мовою).
—
Они его не спускают с языка. Він їм у зуби нав'яз.
—
Остёр на язык кто, острый язык у кого. Гострий на язик хто, дотепний хто.
—
Прикусить (закусить) язык (перен. разг.). Прикусити (прип'ясти) язика, укуситися (укусити себе) за язик. ||
Укусись за язик, та й мовчи. Номис. —
Просится на язык. Проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
—
Птичий язык. Пташина мова.
—
Разговорный язык. Говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова;
(іноді просто) розмова
(а також поет. мова-розмова).
—
Родной (материнский) язык. Рідна (матерня, материна, материнська) мова.
—
Слетать, срываться с языка. Зриватися з язика.
—
Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.). Клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком;
(фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
—
Что на уме, то и на языке. Що на думці, те й на устах (на язиці).
Пр. Хто що гадає, те й вимовляе.
Пр. —
Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке. Що у тверезого на умі, те у п'яного на язиці.
Пр. У п'яного що в серці, те й на язиці.
Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу.
Пр. —
Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.). Бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
—
Язык без костей у кого. Язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
—
Язык отнялся у кого. Відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому;
(іноді) усох язик кому (в кого). ||
— Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило... Шевченко. —
Язык плохо подвешен (привешен) у кого. Язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив'язаний, привішений) у кого.
—
Язык преподавания. Викладова мова.
—
Язык прилип (присох) к гортани у кого. Язик присох у роті у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого);
(розм. також) забув язика у роті хто. ||
Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський. —
Язык хорошо подвешен, привешен у кого. Язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив'язаний, привішений) у кого;
(іноді схвально) язикатий хто.
—
Язык до Киева доведёт. Язик до Києва доведе.
Пр. (
ірон.) Язик доведе до Києва і до кия.
Пр. Язик на край світу доведе.
Пр. Хто питає, той не блудить.
Пр. —
Язык мал, да великим человеком владеет. Язик маленький, а великим тілом володає (владає).
Пр. —
Язык мой — враг мой. Язик мій — ворог мій.
Пр. Язик — мій найтяжчий ворог.
Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш.
Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть.
Пр. Мовчи, глуха, менше гріха.
Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш.
Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю.
Пр. —
Языком болтай, а рукам волю не давай. Язиком що хоч роби, а рукам волі не давай.
Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи).
Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай.
Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай.
Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю.
Пр. —
Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит. Язиком вихати — не ціпом махати.
Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга.
Пр. Найменше діло — балакати.
Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила.
Пр.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.