да
—
Ай да... От так...
—
Ах да! (разг.). А, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!
—
Вашими бы устами да мёд пить. Якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити.
Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо.
Пр. —
Вот это да. Ото так.
—
Да? Справді?; невже?
—
Да будет... Хай буде; нехай (най) буде...
—
Да ведают потомки. Щоб відали нащадки (потомки).
—
Да ведь. Таж (та... ж); адже ж (тадже ж).
—
Да-да, да-да-да. Так-так; авжеж; атож; еге ж.
—
Да еще. Та ще; до того ж; а ще й.
—
Да здравствует. Хай живе.
—
Да и. Та й; ба й; (на початку речення ще) а;
(іноді) бо. ||
Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст. —
Да идите же, смотрите же. Та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но.
—
Да и к тому же, да и притом. Та й до того і; як на те ж; та ще й.
—
Да и ну. Та й (і) ну; та й (і) давай.
—
Да и только (разг.). Та й годі (та й край).
—
Да как. Та як; коли. ||
Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко. —
Да, как бы не так. Еге; де ж пак.
—
Да, конечно. Еге ж; звичайно; атож.
—
Да не может быть! Та не може бути!; та невже?; хіба це можливо?
—
Да нет же! Та (ба) ні!
—
Да неужели?; да ну? (разг.). Та невже?; та ну?
—
Да сверх того. Та (а) ще крім того (до того).
—
Да сделай же! Та зробіть же!; та ну-бо зробіть!
—
Да, ты был там? До речі, ти був там?
—
Да чёрт с ним! (вульг.). Та хай йому чорт (біс, грець)!
—
Да что вы. Та що ви (та ви що); та нуте-бо.
—
Конечно да. Авжеж; звичайно; еге ж.
—
Нет, нет да и... А часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й...
—
Ни да, ни нет. Ні сяк, ні так; ні се ні те.
—
Ну да! Отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір'я,
ірон.) еге ж!; аякже!
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.