наїб
наїб; ч. (араб., намісник) 1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції.
2. В закавказьких ханствах - начальник магалу (територіальної дільниці).
3. В імаматі Шаміля - намісник імама на певній території.
4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.