бабахнути

БАХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. - видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. - утворити такий звук), ГАХНУТИ розм., БАБАХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУПНУТИ розм., ГУХНУТИ розм. (глухо); ГРИМНУТИ, ГРЮКНУТИ, АХНУТИ розм., ГУКНУТИ розм., ГУРКНУТИ розм., УХНУТИ розм., ГРЯКНУТИ розм., ГРИМОНУТИ підсил. розм., ГРЮКОНУТИ підсил. розм., ГУКОНУТИ підсил. розм., ДВИГНУТИ (ДВИНУТИ) розм. рідше, ДВИГОНУТИ підсил. розм. (гулко); ТАРАХНУТИ (ТРАХНУТИ), ТОРОХНУТИ розм. (розкотисто). - Недок.: бахати, бахкати, гахкати, бабахати, бабахкати, бухати, бухкати, бухкотіти підсил. гупати, гупотіти підсил. гухати, гухкати, гримати, грюкати, ахати, ахкати, гукати, гуркати, ухати, ухкати, грякати, тарахкати (трахкати), торохати, торохкати. Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Над нашою землянкою з сухим тріском розірвався шрапнельний снаряд, потім зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Раптом у сусідньому дворі з лунким виляском бабахнув міномет і вже не переставав стріляти до самого ранку (І. Багмут); Глухо бухнули гранати, Задрижали береги (П. Воронько); Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Яновський); Гримнув вистріл і покотився стоногою луною по всіх верхах! (Г. Хоткевич); Ахнула ніч гранатним вибухом і знову зціпила свої чорні вуста (І. Цюпа); Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка); Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею (О. Донченко); Як грюконе з шести гармат вибух (М. Старицький); Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); Гучно торохнули постріли, сповнюючи тривогою сонне дворище (Я. Качура). - Пор. 1. гриміти, 1. гуркотати.
БАХНУТИ розм. (без додатка - вистрілити з вогнепальної зброї; кого - убити пострілом з вогнепальної зброї), БАБАХНУТИ розм., БЕБЕХНУТИ розм., БУХНУТИ розм., ГАХНУТИ розм., ТАРАХНУТИ (ТРАХНУТИ) розм., ТОРОХНУТИ розм.; АХНУТИ розм., ДВИГНУТИ (ДВИНУТИ) розм. рідше (вистрілити). - Недок.: бахати, бахкати, бабахати, бабахкати, бухати, бухкати, гахкати, тарахкати (трахкати), торохати, торохкати, ахати (дієслова недоконаного виду ужив. перев. тільки у знач. "стріляти з вогнепальної зброї"). Тютюнник бахнув з револьвера, вибив йому око, але не вбив (Остап Вишня); Престолонаслідник вирішив узяти ведмедя з далекого прицілу і бабахнув йому з штуцера в лоб за двісті кроків (Ф. Бурлака); (Шрам:) Ану, стара, бебехни! (Стріляє) (М. Старицький); Охрім Жалій з хлопцями бухали козаків з мисливських рушниць (К. Гордієнко); - Дідько лисого втече! Ми його з самохідки як гахнемо! (Остап Вишня); "Оце трахнув! Трохи голови не збив к лихій годині". Денис закинув рушницю на плече (Григорій Тютюнник); Лисичку іноді торохнеш... (Остап Вишня); Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку (Ю. Яновський). - Пор. 1. стріляти.
БУХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУХНУТИ розм., БАХНУТИСЯ розм., БЕХНУТИ розм., БЕХНУТИСЯ розм., ГРИМНУТИСЯ розм., ГРИМНУТИ розм., ГРЮКНУТИСЯ розм., ГРЯКНУТИСЯ розм., ГЕПНУТИСЯ розм., ГЕПНУТИ розм., ГУПНУТИ, ГУНУТИ розм., БАБАХНУТИСЯ підсил., розм., БАБАХНУТИ підсил. розм., БЕБЕХНУТИСЯ підсил. розм., БЕБЕХНУТИ підсил. розм., БРИЗНУТИ підсил. розм., БРИЗНУТИСЯ підсил. розм., БРЯЗНУТИСЯ підсил. розм., БРЯЗНУТИ підсил. розм., БРЯКНУТИСЯ підсил. розм., БРЯКНУТИ підсил. розм., БРЬОХНУТИСЯ підсил. розм., БРЬОХНУТИ підсил. розм., ТАРАХНУТИСЯ (ТРАХНУТИСЯ) підсил. розм., ТОРОХНУТИСЯ підсил. розм., ХРЯПНУТИСЯ підсил. розм., ХРЯПНУТИ підсил. розм., ХРЯСНУТИСЯ підсил. розм., ХРЬОПНУТИСЯ підсил. розм., ХРЬОПНУТИ підсил. розм., ШЕЛЕПНУТИ діал., ШЕЛЕПНУТИСЯ діал. - Недок.: бухатися, бахатися, гепатися, гепати, гупати, хряпати, хрьопати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); (Іван:) Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ'яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упасти.
СТУКАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИТИ, СТУКОТАТИ підсил., СТУКОТІТИ підсил., ГРЮКАТИ підсил., ЦЮКАТИ, ТУКАТИ розм., ТУТУКАТИ підсил. розм., ТЮКАТИ розм., КОВТАТИ діал.; ПОСТУКУВАТИ, ВИСТУКУВАТИ, ПРИСТУКУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУКУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИТИ розм., БУБОНІТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІТИ, КАЛАТАТИ, БАРАБАНИТИ, ТАРАБАНИТИ підсил. розм., ТОКОТАТИ (ТОКОТІТИ) діал. (часто й гучно стукати); ГУПАТИ, ГУПОТІТИ підсил. розм., ГЕПАТИ розм., БАХКАТИ розм., БАХАТИ рідше, БАБАХКАТИ розм., БАБАХАТИ рідше, ГАХКАТИ розм., ГАМСЕЛИТИ фам., ТРАХКАТИ розм., ТРАХКОТІТИ підсил. розм., ТАРАХКАТИ розм., ТАРАХКОТАТИ (ТАРАХКОТІТИ) підсил. розм., ТОРОХКАТИ розм., ТОРОХКОТАТИ (ТОРОХКОТІТИ) підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТАТИ (ЛОПОТІТИ) (видаючи глухі звуки); ЦОКАТИ (чимсь металевим). - Док.: постукати, стукнути, постукотіти, грюкнути, цюкнути, тукнути, тюкнути, вистукати, пристукнути, простукати, гупнути, гепнути, бахнути, бабахнути, гахнути, трахнути, тарахнути, торохнути, цокнути. Скільки раз намагався (єпископ) перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. бити, 1. торохтіти.
УДАРИТИ (ВДАРИТИ) у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь), БАХНУТИ розм., БАБАХНУТИ підсил. розм., БЕБЕХНУТИ підсил. розм., БУХНУТИ розм., БАЦНУТИ розм., ГАКНУТИ розм.; ГАХНУТИ підсил. розм., ЖАХНУТИ підсил. розм., ГЕПНУТИ підсил. розм., УГАТИТИ (ВГАТИТИ) підсил. розм., ХРЬОПНУТИ розм., ХРЯПНУТИ розм., ХРЯСНУТИ розм., УЖАРИТИ (ВЖАРИТИ) підсил. розм., ШВАРНУТИ розм., ШВАРКНУТИ розм., ШВАРКОНУТИ розм., ШКВАРКНУТИ (ШКВАРНУТИ) розм. (з силою); ЛЯСНУТИ, ЛУСНУТИ розм., ДЗИЗНУТИ (ДЗИҐНУТИ) розм., СВИСНУТИ розм., ЦЮКНУТИ розм. (утворюючи при цьому дзвінкий, свистячий і т. ін. звук). Залізний болт з брязком ударив у віконницю (М. Коцюбинський); - З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубкові сокирою (Григорій Тютюнник); Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він бахнув у них ногою - і вони тріснули надвоє (О. Досвітній); Бацне (учитель) школярською головою об дошку.. і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик); Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (О. Бойченко); Не було замків перед Довбушевою силою. Він гахнув усім тілом, усією вагою в двері, й вони зіскочили з петель (Г. Хоткевич); Шкода моєї шапки: як угатить (жандарм) кольбою по шапці та й розпоре (Лесь Мартович); Аркадій підвівся, витяг з кишені пачку грошей і недбало ляснув паперами об стіл (О. Копиленко); Покуштує (Валя) малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко); Куля дзизнула в камінь (П. Загребельний); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький); Цюкнув (Іван Ілліч) вістрям своєї залізної палиці об підлогу (Є. Гуцало). - Пор. 1. бити, 2. бити, 1. побити.
УДАРИТИ (ВДАРИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БАХНУТИ розм., БАБАХНУТИ розм., БУХНУТИ розм., БАЦНУТИ розм., БЕХНУТИ розм., БЕБЕХНУТИ розм., СТУКНУТИ розм., СТУСНУТИ розм., СТУСОНУТИ підсил. розм., ДЗИЗНУТИ (ДЗИҐНУТИ) розм., СВИСНУТИ розм., ВІДВАЖИТИ розм., ЦЮКНУТИ розм., СУНУТИ розм., ДАТИ по чому, в що, фам., МАЗНУТИ фам., ЗМАЗАТИ фам., ПРИПЕЧАТАТИ фам., ГАКНУТИ розм., ГАГАКНУТИ розм., ЗАГИЛИТИ розм., ПЕРЕХРЕСТИТИ розм., НАВЕРНУТИ розм., ПРОЇХАТИСЯ розм., ХВИСНУТИ розм., ХВИСЬНУТИ розм., ХЛИСНУТИ розм., ПРИГОСТИТИ розм., БРЯЗНУТИ розм., ЗАЦІДИТИ вульг., ЗАЇХАТИ вульг., ЗАТОПИТИ вульг., З'ЇЗДИТИ вульг., УДЕРТИ (ВДЕРТИ) діал., УДРАТИ (ВДРАТИ) діал., МОЛОСНУТИ діал., ТЕЛЕХНУТИ діал., ВАЛЬНУТИ діал., ГРЯНУТИ діал., ШЕМЕНУТИ діал., ФРАСНУТИ діал., ТРАХНУТИ розм., УГАТИТИ (ВГАТИТИ) розм., УЛУПИТИ (ВЛУПИТИ) розм., УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ) розм., УШПАРИТИ (ВШПАРИТИ) розм., ШКВАРНУТИ (ШКВАРКНУТИ) розм., УШКВАРНУТИ (ВШКВАРНУТИ) розм., ШАРНУТИ розм., УЖАРИТИ (ВЖАРИТИ) розм., ОГРІТИ розм., УГРІТИ, УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), УЧЕСАТИ (ВЧЕСАТИ) розм., УЧИСТИТИ (ВЧИСТИТИ) розм., ЧЕСОНУТИ розм., ДОВБОНУТИ розм., СТРУГНУТИ розм., УДЖИГНУТИ (ВДЖИГНУТИ) розм., МОРСНУТИ розм., ЛУСНУТИ фам., ДРИЗНУТИ фам., ДВИГНУТИ (ДВИНУТИ) фам., ДВИГОНУТИ фам., ЛИГНУТИ вульг. (з великою силою); ПОТЯГНУТИ (ПОТЯГТИ) розм., ВИТЯГНУТИ (ВИТЯГТИ) розм., ХРЬОПНУТИ розм., ХРЯПНУТИ розм., ХРЯСНУТИ розм., ОПЕРЕЗАТИ розм., УПЕРЕЗАТИ (ВПЕРЕЗАТИ) розм., ПОЛОСНУТИ розм., ПОЛОСОНУТИ підсил. розм., ОПЕРІЩИТИ підсил. розм., УПЕРІЩИТИ (ВПЕРІЩИТИ) підсил. розм., УРЕПІЖИТИ (ВРЕПІЖИТИ) підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯСНУТИ, ПЛЕСНУТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що (чоловік) бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); (Тарас:) Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав (благочинний) з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким (києм) хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ'яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів (дядько) мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий (наймит) оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив (чоловік) другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); (Настя:) Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. бити, 1. штовхнути.
УДАРИТИ (ВДАРИТИ) (про дзвін, вогнепальну зброю тощо - видати сильний уривчастий звук), СТУКНУТИ, ГРЮКНУТИ, ГРЯКНУТИ розм.; ГРЯНУТИ, ТАРАХНУТИ розм., ТРАХНУТИ розм., ТОРОХНУТИ (перев. про грім); БАХНУТИ, БАБАХНУТИ розм., ГАХНУТИ розм., ГРЮКОНУТИ розм. (про постріл тощо); ЛЯСНУТИ, ЛУСНУТИ (про ляскучий звук); ЦЮКНУТИ, ДВИГНУТИ розм. - Недок.: стукати, грюкати, грякати, тарахкати, трахкати, торохкати, бахкати, гахкати, бухати, гахати, ляскати, лускати, цюкати, двигати. На дзвіниці святого Петра ударили дзвони (Н. Рибак); Враз вдарив гомін, крик... (М. Коцюбинський); Стукнули шаблі, викрешуючи першу іскру смертельного бою (П. Кочура); В Хомашиному дворі грюкнули засуви (С. Чорнобривець); Грім не гряне - ледачий не встане (прислів'я); Зненацька.. тарахнув страшний вибух (У. Самчук); Двері за спиною трахнули так, ніби Антонові відсікли ноги (Є. Куртяк); Блиснула блискавка, і слідом за нею торохнув грім з такою силою, ніби хотів розтрощити землю (С. Добровольський); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Оглушливо бабахнув постріл (Ю. Мушкетик); Зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Як грім грюконе, схопиться, перехрестить себе (Панас Мирний); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звівся і дзвінко ляснув у повітрі (Д. Ткач); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Цюкнула нова сокира, Раптом серед поля Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський); Двигнув грім, покотивши по небесному камінню торохтючу хуру (Є. Гуцало).


Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.