довести до смерті

віку вкоротити (збавити) кому; звести (згубити) з (зі) світу кого; звести (загнати) в могилу (в домовину, в землю, на той світ, діал. в гріб) кого.
Та недовго навтішалась Конвалія біла, І їй рука чоловіча Віку вкоротила (Леся Українка, 1, 1975, с. 53); – Чи ти здуріла сьогодні, чи наважилася мене з світу звести? (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 329); – Вертайсь, а то як, вони дізнаються, що я тут, то згублять мене з світу.Як згублять тебе, то згублять і мене, – сказав Саіб і вернувся до гостей (Нечуй-Левицький, 2, 1977, с. 356); Ти що, навмисно задумав звести її батька в могилу? (Довженко, 3, 1964, с. 419); Як я віддам йому хазяйство, то й на тім світі не посмію стати перед моєю старою, котру він в домовину загнав (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 306); – Ти мене в гріб загониш, бо гризеш мене (Мартович, Твори, 1954, с. 76); Він же був у нього всім, цілою надією, і він загнав його в землю (Кобилянська, 2, 1962, с. 232); Полюбиться йому хто чоловіком зробе , а не полюбиться – і на той світ зажене (Панас Мирний, 1, 1968, с. 519).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.