(чого-небудь від когось) – чіплятися (причепитися) причепою до кого; приставати (пристати) реп’яхом до кого; приставати (чіплятися, липнути, причепитися, прилипнути), як (мов, наче і т. ін.) реп’ях до кожуха до кого; приставати (чіплятися, пристати, причепитися і т. ін.) смолою; липнути (прилипнути, причепитися, пристати) як (мов, наче і т. ін.) шевська смола до кого; приставати (пристати) як муха в спасівку до кого; причепитися як (мов, наче і т. ін.) п’явка до кого; наступати на горло (на горлянку) кому; приставати (пристати) з ножем до горла; брати (взяти) за горло кого; (ставлячи кого-небудь у безвихідне становище) припирати (притискати) до стіни (стінки) кого. – Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, – обізвалась Христина. – Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах. До кожного ґазди приставали, мов реп’яхи до кожуха (Франко, 1, 1955, с. 127); От,думаю собі, причепився Квасоля, як реп’ях дурноголовий! (Донченко, 6, 1957, с. 250); Чого ти причепився, мов реп’ях до кожуха? Насмішка йому! Ось потрапиш до Несміянових рук, він тобі покаже галактику! Ану, геть звідси! (Дмитерко, Дівоча доля, 1960, с. 30); – Знаєш, Альберт,не липни до мене, як реп’ях. Що ти від мене хочеш? – Дивись який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує (Автомонов, Віктор Кошик, 1954, с. 161); Він знав, що Грицай прилипне до його, як шевська смола і сплоха не одчепиться (Нечуй-Левицький, 4, 1956, с. 205); – Ви лучче йдіть до свого діла, – чого ви до мене причепились, як шевська смола (Грінченко, 1, 1963, с. 478); – Якшевська смола, пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (Головко, 1, 1957, с. 455); Заманувся тому Макарові мій мундир лейб-гвардії. Уступи та й уступи, каже, я заплачу тобі добре. Пристав, як смола (Баш, На землі нашій, 1957, с. 75); Тату! А рогачі брати?.. А решето?.. Та відчепись ти, пристала як муха у спасівку (Зарудний, Антеї, 1962, с. 205); – Причепився ,мов п’явка, лазить за мною, як тінь (Франко, 2, 1950, с. 297); Славка наступала батькові на горло – кинь торгівлю (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, с. 79); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим, чабаном, що просто наступає на горлянку, наче він господар у ковалівському колгоспі (Кучер. Прощай море, 1957, с. 213); – Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Тютюнник, Вир, 1964, с. 15); На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші – контра. Ще день, і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі (Корнійчук, 1, 1955, с. 59); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Шовкопляс, Людина живе двічі, 1962, с. 352); – Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка, 3, 1952, с. 697); Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (Мороз, П’єси, 1959, с. 278). Пор.: примушувати.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.