(який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі). Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 21); На жарти Марко ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша за найболючіше місце (Копиленко, Десятикласники, 1938, с. 31); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (Довженко, 1, 1958, с. 249); Але ці погляди гострої на слово дівчини розумів по-своєму, остерігався їх, навіть про всякий випадок подумував,що й відповісти їй (Стельмах, 1, 1982, с. 150); Ізмалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 154).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.