заподіяти смерть комусь

зігнати (згубити, зжити) зі світу кого; вийняти душу з кого; (про бажання з ненависті погубити кого-небудь будь-яким способом – з сл. радий, готовий і т. ін.) втопити у ложці води кого; (уживається як погроза) скрутити голову (в’язи) кому.
– За віщо зігнав зі світу мою Зосю? – гукнув Здирка (Панч, 4, 1982, с. 126); – А мої гордощі! вони, вони мене запагубили!.. а Ганю з світа згубили (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 370); Тепер Галя злякалась за парубка. – Саливоне, він же нас із світу зжене! – промовила вона з широко відкритими очима (Панч, 4, 1982, с. 182); Не раз його шабля і спис, добиваючись шляхетства, виймали душу зі своїх братів: у злобному тілі владолюбця легко прищепилася жорстокість вельмож і королів (Стельмах, 1, 1982, с. 35); Чаплінський знову захихикав, але в цю ж мить його обличчя стало злим: – Схизмати раді б утопити мене в ложці води, але я пильную інтересів пана старости (Панч, 4, 1982, с. 47); Я кожному голову скручу, хто ба посмів з тебе сміятися (Франко, 9, 1952, с. 135); – А коли б я цьому «комусь іншому» узяв та й ненароком в’язи скрутив і обличчя до шиї привернув би, то що б ви тоді побачили? (Стельмах, 1, 1982, с. 140).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.