бити поклони,заст.; бити чолом,заст.; віддавати поклін (уклін)] кому, чому; класти (складати) уклін; класти поклони (поклін),заст.; складати поклін (уклін). Всі богомольці, побачивши Київ, попадали навколішки, хрестились, молились, били поклони (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 6); Злізла Мотря з печі, упала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася, б’ючи земні поклони (Панас Мирний, 2, 1969, с. 366); Перший дружко ввійшов Та ударив чолом Перед вашим столом (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 170); Пішли усі поклони йому віддати – Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка, 1, 1975, с. 246); Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (Малишко, Книга братів, 1954, с. 86); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (Стельмах, 1, 1982, с. 644); Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (Рильський, 2, 1960, с. 332); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (Воскрекасенко, Поезії, 1951, с. 292); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Шевченко, 2, 1953, с. 218); Кавказу вартовий, Казбеку. Тобі складаю я поклін (Зеров, Вибране, 1966, с. 400).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.