людина

цар земний, уроч.; володар всесвіту, уроч.; (про людську істоту на відміну від неорганічної природи) жива душа; (про людину, далеку від цивілізації, близьку до природи) дитя (син) природи.
Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний, 4, 1955, с. 308); Одне пташеня занепокоєно повело голівкою і жалісним, ну прямо дитячим оком поглянуло на людину, немов прохало: «Не роби мені, чоловіче, зла. Ти ж володар всесвіту, а я дрібна пташина» (Стельмах, 4, 1983, с. 23); Центральну частину оголосили воєнною зоною і розстрілювали на місці кожну зустрінуту живу душу (Яновський, Київська соната, 1974, с. 37); – Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жоднім салоні не повстидається (Франко, 3, 1950, с. 226): Жаль Марусі було розставатися з цією дивною панорамою, але коли перенесла погляд на Опришка, – задивилася й на нього. І він же був частиною сеї красоти, дитиною сеї природи (Хоткевич, 2, 1966, с. 139); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю посполу (Хоткевич, 2, 1966, с. 24).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.