мало

(у невеликій кількості) не густо; кіт наплакав; котові (коту) на сльози нема (не вистачить); як у кота сліз; із заячий хвіст; на заячий скік; (зовсім мало, ледве-ледве) на макове зерно (зернятко); на волосину (волосинку); (незначна частинка великого цілого) крапля в морі (в річці).
Пан вибрав других козаків, а Середу й Суходолю на старості літ одпустив на волю, дав їм до живоття – по хаті й по ґрунту, бо тоді землі було доволі, а людей було не дуже густо (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 143); Та ви придивіться, тільки холодним оком, то і таланту Лучицької як кіт наплакав (Старицький, 3, 1964, с. 474); – Поле вже навчились доглядати, а за сінокіс забуваємо. Сіна, наче кіт наплакав, перепало на трудодні (Стельмах, 3, 1983, с. 145); Прохор і справді не вилазив із кузні. Адже йшлося до жнив, роботи чимало, реманенту в селян – кіт наплакав, та й то – латаний-перелатаний, роботи, отже, Прохорові вистачає (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 57); – В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний зарібок біля колії (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 32); Українських шкіл там стільки, як у кота сліз (Бурлака, Напередодні, 1956, с. 132); – Ну, я молодої вже й не виню – пожила вона там за мною із заячий хвіст! (Збанацький, Єдина, 1959, с. 147); Жили, мабуть, найубожче… Бо батько землі тої мали на заячий скік (М. Олійник. Чуєш, брате мій, 1959, с. 6); – А що ж бо мені? Лягла, заснула на макове зерно, зімкнула на волосинку очі – та й метала (Панас Мирний, .4, 1970, с. 482); Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний, 1, 1954, с. 85); І з них я довідався, що наші лук’янівські сварки – то тільки крапля в морі, не більше (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 46).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.