плакати

1. (з горя, від болю, зворушення, співчуття і т. ін.) пускати сльози (сльозу) ; втирати сльози (сльозу); ронити (роняти) сльози (сльозу ), нар.-поет.; сміятися (реготати) на кутні , зневажл., фам.; пускати патьоки, зневажл.
Любов згадала, …сльози пускаєш? (Яновський, 2, 1958, с. 106); – Обчісую я твої діти щосуботи, та й сорочки їм перу щотижня, та й пускаю старі слези за водою, – відповіла баба (Стефаник, Твори, 1964, с. 109); Іван розчулено схлипнув, пустив сльози, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збанацький, 4, 1964, с. 298); – Сама знайшла собі страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль бідної доброї Соломії, – говорили молодиці, вертаючись з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (Нечуй-Левицький, 1, 1966, с. 418); Молодичка давай благати, давай проситись, сльозу втирати (Збанацький, 2, 1964, с. 55); Коло вікна стою, дрібні сльози роню, Дрібні сльози роню, слова не промовлю (Українські народні ліричні пісні, 1958, с. 205); Явдоха не спускала очей з свого сина, роняючи сльозу за сльозою (Панас Мирний, 4, 1955, с. 48); Коли б Лукія давно не розучилась плакати, вона, цю пісню слухаючи, зронила б сльозу (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 324); – Засмієшся, Лесю, прийде час, ще й на кутні. Ще дочекаюсь я того дня (Стельмах, 1, 1982, с. 570); – Ми то тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутні зареготатись, як німець справді машиною весь хліб підніме? спитав хтось (Панас Мирний, 4, 1955, с. 243); Уже пустила патьоки (Старицький, 2, 1964, с. 306).
2. (гірко, подовгу – від непоправного горя, душевних страждань, нар.-поет.) лити (виливати, проливати) сльози; умиватися (обливатися, заливатися і т. ін.) сльозами (слізоньками, слізьми); дрібними умивати що; митися сльозою (слізьми), нар.-поет.
А та ж удова, те моє лихо пекуче! каже Чайчиха, дрібні сльози виливаючи (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 219); Тільки лила вона сльози не за ним, а за другим, чужим (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 73); Тільки я сердита зроду: хто задивиться на вроду, Чи сунеться цілувать Буде сльози проливать (Глібов, Вибране, 1951, с. 216); Я тільки слізьми вмиваюсь (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 5); Я знаю, що всі молодиці збіжаться до мене та будуть сльозами вмиватись, як я буду перед смертю ногами дриготіть (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 393); Отцю-неньці низенько уклонися, Дрібненькими слізоньками умийся (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 178); Прощалися і обнімались, Слізьми гіркими обливались (Котляревський, 1, 1952, с. 156); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 33); І вже не здержуючись, вони обливалися слізьми і з докорами, перебиваючи один одного, поспішали розказати їй свої сирітські кривди (Васильченко, 1, 1959, с. 217); Жінка встала… І, мов водою, залилась Дрібними, як горох, сльозами (Шевченко, 2, 1953, с. 107); А тепер, повертаючись думкою в минуле, якого вже не повернеш, шепотіла ці незграбні батьківські вірші, й заливалась слізьми (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 255); Довідавшись, в чім річ, вона спершу хватилась за віник, потім за рогача… далі залилася гіркими (Васильченко, 3, 1950, с. 173); Я з тобою, як з рідною дочкою, увесь час живу.., а сини відцурались: Михайло оженився, Петро оженився та й на весіллі не була і невісток не бачила, байдуже їм, що мати тут убивається, як чайка при дорозі, упадає за дітками, що розлізлись по степу широкім, та ночами темними квилить та постіль дрібними вмиває (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 42); Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Шевченко, 1, 1963, с. 160).
3. (невтішно плакати) плакати (ридати) слізьми (сльозами); розливатися слізьми.
Кармель іде гаєм і співає, коли бачить недалечко від шляху молода дівчина зрива якесь зілля й плаче гіркими сльозами (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 350); – Чи згадав далеку милу й заридав дрібними слізьми на чужині? (Леся Українка, 1, 1951, с. 306); Тепер я не боюся нічого, упаду панові в ноги, буду плакать кривавими сльозами (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 121); Катря впала коло тії кам’яної постелі на коліна, розливається слізьми (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 230).
4. (сильно плакати над ким-, чим-небудь) обливати (поливати) сльозами (слізьми, сльозою) кого, що; заливати сльозами (слізьми) що: (плакати не стримуючись) дати волю сльозам.
Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка, 1, 1951, с. 31); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (Рильський, 1, 1956, с. 170); Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице, а й лапатий виноградний лист (Коцюбинський, 1, 1955, с. 272); Він …читав його , коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Збанацький, 4, 1964, с. 74); – Віриш у безсмертя? Це вже добре. В усякому разі, краще, ніж слізьми підлогу поливати (Гончар, 6, 1979, с. 26); Її серце розривалося від болю, і вона одно знала – усю ніч заливала його гіркими сльозами (Панас Мирний, 4, 1955, с. 52); Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Шевченко, 1, 1963, с. 34).
5. (захлинатися від плачу; ридати, стримуючи плач) давитися слізьми (сльозами); (нестримно, на весь голос ридати) ревма ревіти, розм., ридма ридати (плакати), розм.; ревти як корова, зневожл.
Орися не могла забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи любові, вимовляючи Тимка, і від тих слів осідала в Орисиних жилах гіркота (Тютюнник, Вир, 1964, с. 508); – Іди к бісу! Гляди, щоб твої ноги онишником не полікував давно він ревма реве по тобі (Стельмах, 2, 1982, с. 485); Діти ридма ридали під шибеницями, на яких умирали їхні матері (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 365); – Ось я виплакалась (ревла, їй-богу, як корова) і тепер мені легко і ясно (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 51).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.