побити

1. (кулаками, палицею і т. ін.) підняти руку на кого; пом’яти (нам’яти) боки (шкуру) кому; накласти боки кому; дати (задати, всипати) бобу (перцю) кому; дати (задати) духу кому; дати прочухана (прочуханки) кому, дати пам’ятного кому; нам’яти чуба (чуприну) кому; нам’яти (наклепати) потилицю (шию) кому; намилити (нам’яти) шию (в’язи) кому: накласти (надавати) по шиї (а шию) кому; натовкти боки (потилицю) кому, кого; докласти воза кому, заст., жарт.; дати кучму кому і без додатка, розм.; натовкти морду (пику) кому, вульг.; вибити бубну (бубни) кому, з кого. розм.
Навіть йому не стало зухвальства підняти руку на Василя Маркевича (Довженко, 3, 1964, с. 26); – Один бурлака причепився до мене, …та й сунувся битись. Я добре нам’яв йому боки (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 276); – Ну, ну, Габелку! – крикнув йому Василь. – Гляди лиш, щоб я тобі не нам’яв шкури (Панас Мирний, 1, 1968, с. 440); І Василь не мине случаю, щоб чим Грицькові дозолити; тільки все стиха, крадькома як кішка, мов і не він, то кийок мережаний поламає, то пужално цяцьковане закине.., а часом і боки накладе Грицькові (Панас Мирний, 1, 1968, с. 148); Кинулися на нього і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тільки лежав у лісі та вилизувався (Франко, 4, 1950, с. 87); – Вони підуть на панське поле, і хай-но якийсь писок хоч писне, дадуть такого бобу, що й на печі не всидить і не влежить! (Стельмах, 1, 1982, с. 580); – Ось він тобі дасть зараз перцю! (Шиян, Баланда, 1957, с. 12); – А побратим же твій де? – спитав Петро. – Побратимові, – каже, – моєму тепер доволі діла. Хочемо задати перцю городовій старшині, так шатається тепер по всіх усюдах (Куліш, Вибране, 1969, с. 131); – Драча побили… Стерво чоловік, а ще ніби свій, козак. Ну, йому вночі дали вже духу (Панч, 4, 1982, с. 125); Івась, спершу боячись, щоб батько прочухана не дав за те, що такої шкоди наробив, тепер почав хвастати та вихвалятись (Панас Мирний, 4, 1955, с. 245); – Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам’ятав до нових віників, – загукали бурлаки (Нечуй-Левицький. З, 1965, с. 73); – «Їй-богу, – кажу до Левадихи, – нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці, та даймо їй доброї прочуханки та пам’ятного, щоб не забувала відер» (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 12); – А хто ж тобі, чоловіче, чуба мав намняти ? (Руданський, 1, 1972, с. 172); – Так, кажете, здорово нам’яли вам окупанти і гайдамаки потилиці? (Довженко, 2, 1964, с. 108); А так, так! Наклепати йому потилицю (Старицький, 3, 1964, с. 120); Я прийду, як смеркне. А ніхто мені тут шиї не намилить? (Кропивницький, 2, 1958, с. 414); – Ну-ну, не займай, а то намилимо в’язи! (Шиян, Баланда, 1957, с. 22); – Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Яновський, 2, 1958, с. 147); А спробуєм гукнуть, То в шию накладуть (Кропивницький, 5, 1959, с. 596); Ей ти, чорток, хочеш, щоб я тобі по шиї надавав (Васильченко, 3, 1960, с. 146); А я собі думаю: лежи ти й зверху, а я тобі зісподу натовчу мовчки боки (Васильченко, 3, 1960, с. 80); – Всього доводиться терпіти… А як не в лад загавкаєш на пана, То ще й під боки натовчуть (Глібов, Байки, 1959, с. 185); – Та піди та побий їй морду, та натовчи добре потилицю (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 384); Зіпхнув чоловіка з муру, і налаяв щонайпоганшими словами, ще й в потилицю натовк (Франко, 5, 1951, с. 302); Борони боже: Якби я свою жінку підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Котляревський, 2, 1953, с. 69); Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав, Не думав і не сподівався, Щоб хто з Олимпа кучму дав (Котляревський. 1, 1952, с. 101); – Пику натовчу, хоч ти мені й батько (Васильченко, 1, 1959, с. 148); Двом американцям просто серед білого дня на Графській пристані в Севастопольському порту якісь матроси натовкли морду (Гончар, 2, 1959, с. 347); – Ходім, голубчику, – сіпнув юнака за рукав Кирило Сидоренко, – я тобі виб’ю таку бубну, що дядькові закажеш (Собко, Звичайне життя, 1957, с. 173).
2. (відшмагати, висікти різками) всипати гарячих кому; зідрати (здерти, облупити, спустити) шкуру (три шкури, сім шкур) кому; у три березини потягти кого; всипати березової каші кому, жарт.; пригостити березовою кашею кого, жарт.; березовим віником почесати кого, жарт., ірон.; дати припарки кому, ірон.; дати (задати, завдати, всипати) хльосту (хлосту, хлости) кому, розм.; дати хльору, діал.
– Ось він, утікач! – вигукнув голова колгоспи – Йому б гарячих всипати, а ми, дурні, бенкет влаштували (Збанацький. 1, 1974, с. 39); Я з тебе живого здеру шкуру за такі слова (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 253); – Закипіло в мене серце – сім шкур би з них зідрав за таку шкоду (Тютюнник, Вир, 1964, с. 160); – До самого поліцмейстера доставлю! Облупе шкуру на тобі! (Панас Мирний, 5, 1965, с. 293); То глядіть, що сам Потоцький наскочить на село з волохами своїми і шкуру спустить з нас (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 263); – Ей, козаки, – каже Ганжа Гандибер, – діти, друзі, молодці! Прошу я вас добре дбайте.., У три березини потягайте (Українські народні думи, 1955, с. 76); – Павло Михайлович усипле їм, хитрунам, березової каші, – і, похитуючи широкими плечима, починає прощатися (Стельмах, 2, 1982, с, 545); З березових гілочок вив’язуються добрячі мітли, а також гнучкі віники, з котрих легко можна висмикнути лозину, щоб пригостити неслухняних дітей березовою кашею (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 11); – Он учора нахвалялись , що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють.., щоб конюх Тришка березовими віниками почесав (Панас Мирний, 1, 1968, с. 348); «А вам, олимпські зубоскали, Моргухи, дзиги, фиглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки» (Котляревський, 1, 1952, с. 242); Пожди, я тобі дам хльосту. (Шукає, чим би набити) (Леся Українка, 4, 1954, с. 248); Ой, задамо вам хутко хльосту (Кропивницький, 5, 1959, с. 259); Його піймали хлопи панські із ляшків і завдали доброї хлости (Мордовець, 1, 1958, с. 130); Та я йому сам перед вами таку дам хлосту, що не дай боже! (Костомаров, 1, 1967, с. 184); Ой набий, бондаре, стальовий обруч! Всип йому хлосту ще (Старицький, 2, 1964, с. 258); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору, Всім по заслузі, як котам (Котляревський, 1, 1952, с. 136).
3. (дуже сильно побити) дати духопела; скрутити в’язи кому; полатати боки (ребра) кому: полоскотати ребра кому; обламати ребра кому, рідко; поламати (потрощити) кістки (ребра) кому; полічити (порахувати) ребра кому; обламати кий (палицю, віник і т. ін.) на кому, об кого; оббити все пір’я з кого; (до крові) спустити мазку кому; (нещадно) печінки відбити (одбити) кому; дати чосу (перечосу) кому; дати (задати) затірки (затьору) кому, фам.; бебехи (тельбухи) надсадити кому, зневажл.
Односельчани Сергій Кушнір і Борис Заплава – як боксери: спершу обмінялися дружнім рукостисканням, а потім дали один одному духопелу (Комаров, Кенгуру на балконі, 1984, с. 151); – Ну, маєш ти щастя, що втік! Я тобі скрутив би в’язи! (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 355); – А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 233); – Наші московські святі боролися ще більше і полатали боки самому сатані! – сказав енергійно Воздвиженський, которого національне чуття було трохи зобижено (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 32); – А як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 273); – Ти що, парубче, може, товчеників захотів? – нарешті вирвалося у Левка. – А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, 1, 1982, с. 73); – Нахваляються , ласкавий пане, що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (Стельмах, 1, 1982, с. 361); Ого, ти не дивися, що худенький і в окулярах, кістки може поламати будь-кому (Корнійчук, 2, 1955, с. 39); А що вміє , то вміє. І кістки потрощити, коли треба, не пожаліє ні чужих, ані своїх, і нерви кому завгодно пошарпає (Логвиненко, Створи, 1984, с. 204); Як умре Ганя, то я йому ребра потрощу києм! – промовив отець Хведор дорогою до жінки (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 357); Хотів був тобі ребра полічить, та ніколи – піду до учителів, може порозумнішаю (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 69); Скакав з воза на віз і бив усе за рядом доти, поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра і потягли його до поліції (Казки Буковини, 1968, с. 43); Та еге ж! В’яжеться та й в’яжеться!.. Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова, бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 26); Сто, двісті, хоч тисячу київ на мені обламайте. Вперше я переможений без бою (Корнійчук, 1, 1955, с. 213); – От побіжи-но мені ще раз до лісу з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка, 3, 1952, с. 632); – Не прийде вчасно додому, то дістане по м’якишу – все пір’я з нього обіб’ю! (Гончар, 6, 1979, с. 60); – Я йому спустив кулаками чимало мазки (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 276); У неї не то Василя – печінки треба одбити (Старицький, 3, 1964, с. 25); – Послали фашисти облаву, та мало хто з неї повернувся. Доброго чосу дали, – озивається з гордістю Андрій (Стельмах, 3, 1983, с. 382); Нептун з Еолом з перепросу Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять (Котляревський, 1, 1952, с. 245); Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! (Словник Грінченка, 2, 1908, с. 107); Як задавав Еней затьору Всім супостатам на заказ, Як всіх калічив без розбору і убивав по десять враз (Котляревський, 1, 1952, с. 260); А также пану Геленору Смертельного дали затьору, і сей без духа тут оставсь (Котляревський, 1, 1952, с. 236); – А такий гладкий і завзятий , – знов почав Щука, – що насилу десять чоловік його подужали; деяким таки добре надсадив бебехи (Стороженко, 1, 1957, с. 376); – А я тебе позиватиму в суд за те, що ти мені кулаками тельбухи надсадив (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 419).
4. (провчити) дати перцю кому; дати (утерти) маку кому; стерти на мак кого.
Ого! провчу я висікаку і перцю дам йому, і маку, Потямить яковато я (Котляревський, 1, 1952, с. 173); – От… авантюрист шмаркатий! Ванько-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку – тиждень чухатимешся! (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 7); Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: – Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Стельмах, 7, 1984, с. 265). Пор.: бити; покарати; ударити.

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.