багато

(велика кількість кого-, чого-небудь) без ліку; (переважно грошей) кури не клюють; свині не їдять; лопатою горни (греби, загрібай); (безліч) аж кишить, зневажл.; до біса; як маку; як піску морського; ні проїхати ні пройти; на воловій шкурі не списати; хоч греблю гати; (про роботу, справи, клопіт тощо) по горло; по вуха; по шию; з головою; по зав’язку; ціла купа; (надзвичайно багато) як цвіту в городі (по всьому світу).
А людей, людей! без ліку, та все чужі – минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок, 1, 1955,’ с. 14); В нього грошей кури не клюють (Стельмах, 2, 1982, с. 351); – У тебе ж їх і свині не їдять, – а вмреш – кому дістанеться? І сам згинеш, і гроші твої згинуть… (Васильченко, 1, 1959, с. 142); А гроші лопатою загрібає (Панас Мирний, 6, 1970, с. 439); – Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова – лопатою греби (Стельмах, 2, 1982, с. 370); А там баришень аж кишить (Панас Мирний, 1, 1968, с. 491); Грецької кінноти до біса (Яновський, 2, 1983, с. 213); – Оце добре! – перехопив Лука, – Твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі – як за гріш маку (Коцюбинський, 1, 1955, с. 141); Пастви тої, пастви-и-и! Як піску морського,.. (Остап Вишня, 1, 1974, с 97); Пишуть з усіх сіл до нас: – Рятуйте! Баби-шептухи заїдають! Розвелось їх по селах, що ні проїхать ні пройти! (Остап Вишня, 1, 1974. с. 214); – Що я тепер знаю про тебе, того на воловій шкурі не спишеш! – Але я колись-таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! (Стельмах, 1, 1982, с. 327); – Таких «землячків» по всьому світу видимо-невидимо, хоч греблю ними гати, – глузливо відповів Павло, якому не сподобався солоденький тон донця (Чумак, Великий Луг, 1983, с. 16); У Дмитра було справ, як говориться, по горло – то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Збанацький, Переджнив’я, 1960, с. 412); А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хустя прати, хліб пекти… (Коцюбинський, 1, 1961, с. 65); А набір? Набрався, братухо, по самісінькі вуха! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 301); Навколишніми селами ширилася чутка: «Он у Строїні знали, що з шкуродерами зробити!» Правда, перебільшували дійсне: казали, що кожний набрав собі всякого добра аж по шию… (Дем’ян, Крутогори Верховини, 1984, с. 77); – В мене роботи не по шию, а просто з головою! (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 180); Скільки ще в тебе тієї панської пихи, як подивлюся я на тебе: без сніданки або без кофію не можна гостя відпустити; І хоч би тому гостеві діла було, як кажуть, по зав’язку, а він сиди та жди того кофію (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 169); Напозичався вже й так по саму зав’язку (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 33); З такого хлопоту Махаха завжди виходив спритно, але вже опісля на того, хто наважився зробити йому прикрість, неодмінно звалювалась ціла купа лиха (Луговський, Недокопана криниця, 1984, с. 230); Женихів у тебе, хвалить бога, як цвіту в городі; хоч греблю ними гати (Марко Вовчок, I, 1955, с. 22); – Діти мої, діти! Є вас як цвіту по всьому світу, тільки вас коло матері нема!.. (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 36).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.