• Боек на язык кто.
Меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка.
Крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком.
Володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках (перен.).
Говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке.
Говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи) (разг.).
Тримати (держати) язика за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык.
Навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить...) что-либо.
Як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати...) що.
• Овладеть языком.
Опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка.
Він їм у зуби нав'яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого.
Гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык (перен. разг.).
Прикусити (прип'ясти) язика, укуситися (укусити себе) за язик. || Укусись за язик, та й мовчи. Номис.
• Просится на язык.
Проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык.
Пташина мова.
• Разговорный язык.
Говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык.
Рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка.
Зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.).
Клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке.
Що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й вимовляе. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке.
Що у тверезого на умі, те у п'яного на язиці. Пр. У п'яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.).
Бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого.
Язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого.
Відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). || — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило... Шевченко.
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого.
Язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив'язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания.
Викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого.
Язик присох у роті у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. || Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого.
Язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив'язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт.
Язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет.
Язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой.
Язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай.
Язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит.
Язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.