забирать

— Забирать, забрать в плен.
Забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити; (усіх) виполонити.
— Забирать, забрать всё без остатка у кого, откуда.
Забирати, позабирати все (геть усе, чисто все) в кого; вибирати, вибрати, повибирати що звідки; (образн.) і кутки випорожнити кому.
— Забирать, забрать в солдаты.
Брати, забирати, забрати в солдати кого; (істор. образн.) чуба (лоба) голити, поголити кому.
— Забирать, забрать силой.
Забирати, забрати силою (силоміць); гарбати, загарбувати, загарбати; грабувати, пограбувати.
— Забрать в свои руки кого.
Узяти в свої руки (до рук прибрати) кого; (жарт.) убрати в шори (запетлювати) кого. || А що, запетльовано тебе? Сл. Яворн.
— Забрать себе в голову (в башку) что (разг. фам.).
Убгати собі в голову що; узяти собі думку.
— Злость забирает, забрала кого.
Злість бере, узяла (розбирає, розібрала) кого.
— Охота забирает кого (разг.).
Хіть (охота) бере кого; хочеться (кортить) кому; охотиться хто.
— Хмель забирает.
Хміль розбирає. || Ой уже мою та голівоньку Та хміль розбирає. Н. п.

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.