да

— Ай да...
От так...
— Ах да! (разг.).
А, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!
— Вашими бы устами да мёд пить.
Якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити. Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Пр.
— Вот это да.
Ото так.
— Да?
Справді?; невже?
— Да будет...
Хай буде; нехай (най) буде...
— Да ведают потомки.
Щоб відали нащадки (потомки).
— Да ведь.
Таж (та... ж); адже ж (тадже ж).
— Да-да, да-да-да.
Так-так; авжеж; атож; еге ж.
— Да еще.
Та ще; до того ж; а ще й.
— Да здравствует.
Хай живе.
— Да и.
Та й; ба й; (на початку речення ще) а; (іноді) бо. || Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст.
— Да идите же, смотрите же.
Та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но.
— Да и к тому же, да и притом.
Та й до того і; як на те ж; та ще й.
— Да и ну.
Та й (і) ну; та й (і) давай.
— Да и только (разг.).
Та й годі (та й край).
— Да как.
Та як; коли. || Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко.
— Да, как бы не так.
Еге; де ж пак.
— Да, конечно.
Еге ж; звичайно; атож.
— Да не может быть!
Та не може бути!; та невже?; хіба це можливо?
— Да нет же!
Та (ба) ні!
— Да неужели?; да ну? (разг.).
Та невже?; та ну?
— Да сверх того.
Та (а) ще крім того (до того).
— Да сделай же!
Та зробіть же!; та ну-бо зробіть!
— Да, ты был там?
До речі, ти був там?
— Да чёрт с ним! (вульг.).
Та хай йому чорт (біс, грець)!
— Да что вы.
Та що ви (та ви що); та нуте-бо.
— Конечно да.
Авжеж; звичайно; еге ж.
— Нет, нет да и...
А часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й...
— Ни да, ни нет.
Ні сяк, ні так; ні се ні те.
— Ну да!
Отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір'я, ірон.) еге ж!; аякже!

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.