(нагадувати давне горе) розворушувати (роз’ятрювати, ятрити) рану ; (спричиняти страждання, душевні муки) ятрити душу (серце); троюдити серце; краяти душу (серце); розривати серце (душу, груди). Соломія сиділа неподалік від Оксани, витирала краєчком хустки заплакані очі. Микола Івановичрозворушивсвоїми словами давню удовинурану,згадавши Гордія (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, с. 35); Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовоюроз’ятривнезагойнурану в серцістаренького (Збанацький, Між добрими людьми, 1955, с. 194); – Неятрітьмоюрану,діду. Я й так насилу стримуюсь (Яновський, 1, 1954, с. 158); Ятрила душуЛукії й близька розлука з другим братом Омельком, котрий мав цієї ж ночі рушати до Москви (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 177); Хтось виглядав через нихсвоє щастя, сподівався чогось, а потім і сльози капали на ці шибки. Та нащо вони маютьятритиїїсерце? (Стельмах, 1, 1982, с. 322); Івась лежав, мовчав. Зло, досада давили його за горло,троюдили серце,точили сльози з очей (Панас Мирний, 4, 1970, с. 241); Краявдівчинісерцетой голодний безкраїй скрип! (Гончар, 2, 1978, с. 43); Не плач, некрайножем могосерця (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 288); Кожне твоє словорозривамоєсерце,палить чоло, але вибачаю тобі, бо ти п’яний (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 327); – Скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що моюдушу розриває!От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 348); Розпач, відчайрозривалиїйгруди,хвилинами з’являвся жах, що ціпеніло серце (Донченко, 5, 1957, с. 431). Пор.: вразити; дошкуляти.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.