зазнати невдачі

(залишитися ні з чим) дістати носа; дістати одкоша; облизня спіймати (впіймати, піймати, схопити, вхопити, дістати, скуштувати, з’їсти); ухопити шилом (на шило) патоки; (потрапити в дуже незручне, смішне становище) сісти в калошу (в калюжу); пошитися (записатися, убратися) у дурні; зостатися в дурнях; (перев. під час сватання) з’їсти (потягти, взяти) гарбуза, жарт.; (не впоравшись з чимось) в’язи собі скрутити; сісти маком.
Йшли жалуватися до керкермайстера, і як мали у керкермайстера гроші, то не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав «носа» (Франко, 4, 1950, с. 485). – Наскільки ми розуміємо, княгиня Ольга, діставши одкоша в Константинополі, мріє і хоче нав’язати Болгарії те, що вона хотіла б нав’язати Візантії (Скляренко, Святослав, 1959, с. 209); Турн, облизня в бою піймавши, зубами з серця скреготав (Котляревський, 1, 1952, с. 280); Як той спіймав облизня, тоді писар до мене (Франко, 9, 1959, с. 392); В станового вона впіймала облизня, – він насміявся з неї, й вона з тим вернулась додому (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 209); – Це, це… ваші фракційні зловжитки… – розгубився прихильник німецької модерни і стукнув виделкою по столі, а економісти розреготалися. – Схопив облизня!? (Стельмах, 1, 1982, с. 346); Усе це на вус мотає Порфир, може, справді знадобиться, хоча він уже як вирветься звідси, то хай і сто Саламурів женуться – облизня вхоплять! (Гончар, б, 1979, с. 72); Діставши облизня, фашист тікає, як не перерветься, намагається притиснутись до землі і загубитись на тлі зелених дерев (Яновський, 1, 1982, с. 193); – Скуштував облизня! А що, не молодець Василь? Може, не одрізав? – чулося поміж народом, дехто спльовував (Панас Мирний, 5, 1970, с. 164); Тодоска наче ждала парубка в передпокої, зміряла його злохитрим поглядом, але солодко запитала: – Що, Левку, з’їв облизня? – ледь помітною оборкою зморщечок обметуються її повні уста. – Отак то… (Стельмах, 1, 1982, с. 456); – Ага, ухопила шилом патоки? – сміється він, помішуючи ложечкою чай (Панас Мирний, 3, 1969, с. 349); Так і лежала, аж доки до тебе попала… І тепер оце мені чудно: і трест, і кооператив наш сів у калошу, а споживач без калош! (Остап Вишня, 2, 1974, с. 142); «Шановна редакціє! Гриць Гачок моє ім’я. Та не все ви знаєте: не такий хороший я, як мене вважаєте. Що ж, коли в калюжу сів, буду виправлятися я…» (Білоус, Обережно: слово! 1984, с. 164); І хоча справді щось святешне обізвалось в ньому, одначе насторожився, щоб не пошитися в дурні (Стельмах, 5, 1983, с. 100); Ще кілька хвилин, і я б зоставсь в дурнях! (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 51); Німець під Москвою гарбуза з’їв, тепер казиться (Рибак, Час сподівань і звершень, 1960, с. 269); – Хоч і вбрався Бубка в козачину, а все-таки од Варки гарбуза потягне! – крикнув той парубок, що сидів на тину (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 158); Кілька років минуло, як до неї присватувалось багацько женихів, але всі взяли гарбуза (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 126); – А до чого ж тут я? Директори були безгосподарні. – При такому ставленні, як у вас, тут який завгодно директор в’язи собі скрутить (Збанацький, 1, 1974, с. 62); Коли головний інженер мириться з тим, що ми завтра сядемо маком, то я з цим миритися не хочу й не можу (Шовкопляс, Інженери, 1956, с. 127).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.