кінець

(перев. у знач. прис.) і (й) амба (гамба, амінь); та й по всьому; і (та й) квит; і (та й) ділу (справі) кінець; і (та й край): та й кінці в воду; та й годі; та й вже.
– Почекайте, почекайте! Ще два тижні – й гамба! І пара з їх не піде! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 272); Його та Лесю лишити в бригаді – й амінь! (Хижняк, Невгамовна, 1961, с. 125); Деякі прожили тут і всі десять років, але не забагатіли, хіба що із землянок перейшли в хати рублені, а майна того, що на плечах та біля печі, та й по всьому (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 119); У нього така ж печаль, як у Чумака: дружина не захотіла з ним жити. Не захотіла – і квит (Тельнюк, Білий камінь, 1984, с. 247); – Таке й скажете! – обмахується од Гнатових слів Христя. – Будь як дома, та й квит! (Вирган, В розповні літа, 1959, с. 305); Проковтнув би його , та й кінець ділу (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 110); – Що мені люди, я сам собі хазяїн, та й край! (Васильченко, 3, 1960, с. 95); – Та вже з ним як не говорили – затявся і край (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 436); – Виключити із школи, та й кінці в воду, – рішуче відрізав Шухновський. – Іншого виходу не бачу (Збанацький, 1, 1974, с. 299); Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 5); – Поможи, сину.. одвези в гай… Тепер зима, швидко застигну… Хіба бабі багато треба? Раз-два дихнула, та й вже (Коцюбинський, 2, 1955, с. 274).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.