образитися

надути (закопилити) губи (губки), розм., жарт.; надутися як (мов, наче і т. ін.) сич (індик) , зневажл.; (дуже образитися) полізти (вдаритися, упасти) в амбіцію; ударитися в образу.
– Не дратуйте, Я ж чула! – опустила руки, надула губи і вередливо одвернулася (Сологуб, Полинове причастя, 1975, с. 334); Секлета Пилипівна… надула губки, сердито на бригадира поглянула (Остап Вишня, 1, 1963, с. 429); – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро! (Глазовий, Вибране, 1974, с. 62); – Вам права старшини відомі? Хома надувся в темноті, як сич: – Відомі (Гончар, 3, 1959, с. 309); Розсердився старий, гримнув дверима, пішов. А Карпо й собі надувся, мов індик (Коцюбинський, 1, 1955, с. 302); Чого це ти, Явдохо, надулась, наче той індик перед смертю? (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 224); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови і давай лаятись (Яновський, 2, 1958, с. 312); – Що?! – Кажу – поженимось… Я ж не малолітній, – вдарився Остап в амбіцію (Тарновський, Незримий горизонт, 1962, с. 263); А що кляті вила кепсько слухались його рук, то «академік» упав в амбіцію й став хвалитись перед Хомою, який-то він великий учений (Гуцало, Парад планет. 1984, с. 99); – Так що ж я здирник, чи що? – ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, 4, 1970, с. 347). Пор.: сердитися.

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.