тривожно

(про відчуття неспокою, хвилювання при очікуванні чогось неприємного, страшного, у знач. безос. прис.); тривога душу (серце) обгортає чию (чиє); душа (серце) не на місці в кого; обіймає неспокій кого; гризе неспокій (непокій) серце чиє, кому; серце завмирає (замирає) в кого, чиє; коти (кішки) скребуть (скребли, шкребуть) душу (на душі, на серці, за серце) в кого; на серці миші шкребуть (шкрябають) у кого.
Хоч часом їм доводилось дуже скрутно і душу кожного обгортала тривога, – але все, що сталося, не проминуло даремно (Скляренко, Легендарний начдив, 1957, с. 33); – Може, з’їв би щось, Іване?.. – Не хочеться, Ганно. – Ой, щось у тебе душа не на місці… (Стельмах, 1, 1982, с. 437); – Пішов і я, – каже Михайло, – три кілометри пройду, а тая Савка дасть мотоцикл, миттю буди на МТС… У мене серце не на місці (Яновський, Дівчинка у вінку, 1974, с. 73); Він вернувсь у хату і сів за стіл. Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обіймав його (Грінченко, 1, 1963, с. 415); Гризе непокій серце Микиті: «Де вона взялася на мою голову!» (Васильченко, 1, 1959, с. 268); У дівочих очах був невимовний сум і тяжке передчуття недолі. Завмерли серця дівочі в німій тузі (Довженко, 3, 1960, с. 25); Тодоля поглянула на те багаття, на той страшний знак помсти й смерті. В неї серце замирало (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 206); Нам погано. На душі, як то кажуть, коти шкребуться. Отак сісти маком з тією «бомбою»! (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 44); В самого Михайла Хмельницького при тих статечних міркуваннях душу кішки скребли (Ле, Хмельницький, 1, 1957, с. 330); Як то було слухати Марусякові? На лиці застигла усмішка – жарти, мовляв, жартуєте – а на серці коти скребли (Хоткевич, 2, 1966, с. 216); Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (Собко, Звичайне життя, 1957, с. 155); Я намагався не надавати тим словам ваги, а самого за серце шкребли коти гострими кігтями (Збанацький, 1, 1974, с. 272); Воно якось не пристало… вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці, наче миші шкрябають (Коцюбинський, 1, 1955, с. 163).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.