убити

позбавити життя кого; обірвати життя кому, чиє; вкоротити віку (життя) кому; випустити дух з кого, зневажл.; пролити кров чию; пустити кров (кровицю) кому, чию; випустити душу з тіла кому; випустити кишки з кого, кому, зневажл.; обагрити руки кров’ю чиєю; покласти на вічний спокій кого; спровадити на той світ кого; зробити амінь (кінець) кому, заст.
– Темний, дикий, безглуздий народ! Через якусь дурну вигадку. якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (Коцюбинський, 1, 1955, с. 259); Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз – 22 червня 1941 року – обірвала життя письменника-патріота (Історія української літератури, 2, 1956, с. 581); Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добра-дива йому за півбутелька пива Трохи не вкоротив віку (Франко, 1, 1954, с. 284); – Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! – і руками показав , як вкоротить життя Стадницькому (Стельмах, 1, 1982, с. 45); Лигар ударом макогона Дух випустив із Емфіона, І сам навіки зуби стяв (Котляревський, 1, 1952, с. 236); Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Леся Українка, 2, 1951, с. 164); І сам я особисто пролив крові ворожої… чимало (Довженко, 1, 1958, с. 279); Не раз пускав … шляхетську кровицю (Українські народні думи, 1955, с. 86); Так ти й дасися йому душу з тіла випустити? Певне, будеш оборонятися (Панас Мирний, 5, 1955, с. 106); – Ти ще мені щось скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! – визвірився бандит (Стельмах, 2, 1982, с. 179); Сплять мертвецьким сном… ті, хто сьогодні ще й дитячою кров’ю руки свої обагрив (Гончар, 2, 1959, с. 265); Он Трохим Книш нікого не ждав. Взяв гвинтівку і поклав на вічний спокій фашиста й поліцая, а ще одного поранив (Власенко, Над Сулою синє небо, 1984, с. 41– 42); – Ми цих переможців світу завтра рішимо, – процідив крізь зуби Шахай (Яновський, 2, 1983, с. 210); – Розкажіть, як вів себе на фронті мій братик? Мені відомо, якою звіриною він був, скільки людей спровадив на той світ (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 142); «Та я тобі амінь зроблю!» Та й знову літав як несповна розуму по толоці (Стефаник, Твори, 1964, с. 93); Зосталось три почеснішого стану, то вирок їм ще затвердити має божистий цезар-імператор. Маєш! Коли се буде? Ми не згодні ждати! Вони втечуть! Не підемо додому, поки не зроблять їм кінець (Леся Українка, 2, 1951, с. 537).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.