упасти

(звалитися додолу, вниз головою) дати (зловити, впіймати, вхопити) сторчака; стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.); полетіти (відлетіти) сторчака (сторчма, сторчаком); (впасти на землю, підлогу обличчям донизу) зарити носом ; заритися носом ; заорати (зорати, порити) носом (рідко зубами) ; (важко впасти всім тілом) повалитися (звалитись і т. ін.) як (наче, мов і т. ін.) сніп; звалитися з ніг; опукою повалитися.
Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю і тільки через це не достав отамана дрючком по спині (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 128); Товстоногий синьйор Помідор… після кількох кроків уже зловив сторчака, так воно й мало бути: поспішиш – людей насмішиш (Гончар, 6, 1979, с. 133); Зосліпу він налетів на ординарця, впіймав сторчака, розсипав дрова, ординарець незлобиво засміявся і кинувся допомагати Петренко-Дмитренкові збирати важкі дубові поліна (Загребельний, 6, 1981, с. 16); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загребельний, Диво, 1968, с. 155); підвівся і знову стовбула дав (Панас Мирний, 1, 1954, с. 273); Наткнувся на Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний, 1, 1954, с. 272); Богдан потяг його на себе і… так піддав йому ногою ззаду, що він… відлетів на дорогу сторчаком (Гончар, Людина і зброя, 1960, с. 13); Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчма (Хижняк, Невгамовна, 1961, с. 44); – Але постривайте, дівчата! Ще побачимо, як хлопці зариють носом об землю (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 243); Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 68); Порфир… смиконув те нещасне рученя так, що Карнаух мало носом не заорав (Гончар, 6, 1979, с. 63); – Випхали мене , ще й зі східців турнули. Мало носом землю не зорала. Отакі-то порядки. Нові! (Стельмах, 3, 1983, с. 424); – Стій! Ні з місця! – крикнув той і шпорнув першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний, 4, 1955, с. 187); – Маріє, прощай! А пам’ятаєш, як ти рила носом діл! (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 284); І другий парубок слідом за першим порив землю носом (Яновський, 1, 1982, с. 258); Чуєш, я вже мертвець!.. Пташка манесенька крильцем зачепе злегенька, і я звалюсь, як сніп (Кропивницький, 1, 1958, с. 118); Христя, наче сніп, повалилася додолу (Панас Мирний, 3, 1954, с. 253); – Синочку ж мій ріднесенький, не побивайся, – кинулася Мотря до сина, що, як той підкошений сніп, звалився на лаву (Яновська, 1, 1959, с. 358); Змій од злості ледве з ніг не звалився, а потому кинув оком на солому (Первомайський, Райдуга в небі, 1960, с. 137); Опукою повалилася Катря біля сина та вже більше й не підводилася (Панас Мирний, 4, 1955, с. 306).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.