чудо

(те, що гідне великого подиву; незвичайне, дивовижне) чудо з чудес; диво (чудо) природи; диво дивне, нар. -поет.; (при виявленні здивування) чудеса (диво) в решеті, в знач. виг.
– Константинополь! Царев город! Цар-город! Чудо з чудес! (Скляренко, Святослав, 1959, с. 135); Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (Гончар, 2, 1959, с. 59); Сестри й молоді лікарки… зробили з мене якесь чудо природи: щохвилини приходили мацати мій пульс і все набивалися читати художню літературу (Яновський, 2, 1954, с. 78); Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! Увечері цурається, Вранці забажає! (Шевченко, 2, 1953, с. 79); – Чудеса в решеті! Аж незручно якось, сплутав… Думав, що артистка, а насправді.,. – Що насправді, тату? – поцікавився ніби між іншим син. – Інженерка по водних справах (Минко, Ясні зорі, 1951, с. 55).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.