Українська література 20-30-х років XX ст. Вірш був написаний у 1922 році та надрукований у збірці "Синя далечінь". Максим Рильський висловлює в поезії захоплення природою. Автор ніжно описує те, що зворушує його душу: подув вітру, що пянить, зграї голубів. Але найбільше, що надихає автора - це радісний сміх близької людини. Від цього звуку оживає серце. Усе це спонукає лірика до життєрадісності. Цей запал передається і читачеві.
Молюсь і вірю. Вітер грає
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.